Дорошенко Л.О.,
заступник директора з начально-виховної роботи
Йосипівського навчально-виховного комплексу
«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів –
дошкільний навчальний заклад»
Навчально-дослідницька діяльність дітей підліткового віку:
особливості організації
Сучасне суспільство потребує фахівців високого рівня, всебічно підготовлених, з високорозвиненим інтелектом, творчими здібностями, які забезпечуватимуть згодом не тільки конкурентоспроможність майбутніх суб’єктів соціально-економічної діяльності на внутрішньому та міжнародному ринка праці, а й раціональність поведінки; готовність ставити і розв’язувати дослідницькі завдання; найповнішу реалізацію творчих здібностей молодої людини. Основа таких якостей закладається в загальноосвітній школі. Підготовка молоді до творчої праці неможлива без впровадження в навчальний процес сучасної школи навчально-дослідницької праці як важливого засобу формування в учнів стійкого інтересу й готовності до творчої діяльності. Сформовані на ранніх етапах навчання пізнавальний інтерес, творчі здібності, дослідницькі вміння є міцним фундаментом формування майбутніх кваліфікованих фахівців.
Як в умовах сільської масової школи виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? Все починається зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять.
Давньогрецький філософ Сократ першим виявив закономірність того, що дослідницький спосіб пізнання відповідає природі мислення людини. На межі 50-60 років Х1Х ст. ідею дослідження підтримав відомий лікар та педагог М.Пирогов. Видатний педагог К.Ушинський неодноразово повторював, що навчання має завжди надавати дитині можливість діяльності, яка відповідає її силам, і допомагати тільки там, де в неї не вистачає сил, поступово послаблюючи цю допомогу з віком дитини. Значення дослідницької роботи в навчальному процесі розглянуто і в психологічній науці. Так, відомий психолог П.Блонський, аналізуючи процес навчання, зауважував, що роботу учня слід організовувати так, щоб із самого початку поступово підводити його до оволодіння методами наукової праці. Предметом особливої уваги у творчій спадщині В.О. Сухомлинського була робота учителів спрямована на формування в учнів дослідницьких умінь. Видатний педагог зауважував, що «дитина від своєї природи-допитливий дослідник, відкривач світу…Слід дитину спонукати до самостійної пізнавальної діяльності, формуючи з малих літ допитливість, прагнення до навчання, яке має бути радісною працею.”
На уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності.
Важливою умовою розвитку творчих здібностей учнів є усунення домінуючої ролі педагога. Вчителю необхідно навчитися бути консультантом.
В організації дослідницької діяльності учнів природно виділити такі основні етапи, як діагностика, постановка проблеми, безпосереднє виконання роботи, підсумовування результатів.
Роль педагога на кожному з цих етапів має свої особливості. На етапі діагностики при виявленні учнів схильних до самостійної дослідницької роботи і які демонструють здібності, роль учителя є домінуючою. При постановці задачі дослідження учитель уже виступає в ролі консультанта, його роль не повинна бути домінуючою. Необхідно враховувати особисті інтереси учня. На третьому етапі учню надається максимальна самостійність, учитель лише допомагає координувати напрямок дослідницької діяльності. На етапі підбиття підсумків в учень і вчитель повинні бути рівноправними партнерами. При оцінці отриманих результатів, обраних методів дослідження найціннішим є саме самоаналіз, самооцінка учнем своєї роботи.
Організація дослідницької роботи учнів висуває особливі вимоги до педагога, серед яких можна виділити: позитивне ставлення до дитини; прояв поваги до особистості і підтримка почуття власної гідності в кожному; визнання права особистості бути несхожою на інших; надання права на свободу вибору; оцінка не особистості дитини, а його діяльності, вчинків; облііндивідуально-психологічних особливостей кожного учня.
Робота в Малій академії наук – це один із засобів самореалізуватися як учителю, так і учню. У такій співпраці вчитель виступає у ролі наукового керівника або консультанта, який повинен володіти організаційними навичками, бути обізнаним у психолого - педагогічній та пошуково- дослідницькій сфері, вміти розкривати основи дослідницької роботи школярів із предмету та мати уявлення про сутність методик роботи за освітніми дослідницькими проектами.
Список використаних джерел
- Стадник О.О. Дослідницька робота як засіб творчої самореалізації учнів/ Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 7(25), 2012. – с. 295-300.
- Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах. – Т. 4. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 7–390.
- Сидорчук Н. Г., Антонова О. Є. Мала академія наук як форма організації наукової діяльності учнів: Методичні рекомендації. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – 36 с.
| 
