Історія Йосипівської школи

       Школа – дорогий і близький дім для кожного, хто в ній навчався. Цей дім навіки залишається у пам’яті, адже тут промайнули найкращі роки життя – роки безтурботного дитинства. Навіть через багато літ, коли пригадається школа, дивний промінь торкнеться наших вуст і очей.

Школа, як і кожна людина має свою історію, своє прадавнє коріння, свій родовід. Коріння нашої школи проросло далекого 1905 року.

  1905 рік. В село Кошарка (нині Йосипівка) Київської губернії Чигиринського повіту, яке знаходиться в 5 кілометрах від міста Златополя і де проживає 1384 особи, приходить молодий вчитель.

Це був Пеліпас Мефодій Антонович, який на той час закінчив Київське Єпатріархальне учительське училище і який став першим вчителем та директором сільської школи.

В селі під школу було відведено приміщення з трьох кімнат. В ньому і навчалися сільські діти чотири роки. Поступово в селі збільшувалась кількість дітей, а приміщення школи не відповідало вимогам. Для того, щоб діти навчались, винаймали хати у селян.

 

З 1944 року (червень) школа стала семирічною. Діти носять червоні галстуки, вступають до лав комсомольської організації. До 1945 року незмінним директором школи був Пеліпас Мефодій Антонович.

Наступником його стає Змієнко Макар Митрофанович, який очолив школу з 1945 року. Разом з ним у школі працює вчителем початкових класів і його дружина Параска Трохимівна. В цей час в село були направлені вчителі, які закінчили педагогічні інститути, курси вчителів, педагогічні школи.

Їх справу продовжив Матюха Федосій Іванович.

Від нього керівництво школою прийняв Снісаренко Данило Терентійович.

1950 рік. Директором стає В’язовський Олександр Єфремович. В школі працюють вчителі, учасники бойових дій  Великої Вітчизняної війни: Конкевич П. А. , Музиченко І. Й., Коровін Г. Г., Баландін В. С.,  Коробка І. К.;  вчителі, які перебували на каторжних роботах в Німеччині : Ткаченко О. М., Яровий І. В.

Велика увага в школі в цей час приділяється трудовому та фізичному вихованню учнів. Учнями школи було посаджено яблуневий сад.

Саме  при В’язовському Олександру Єфремовичу в 1952 році відбувся перший випуск Йосипівської семирічної школи.

З 1955 року керівником Йосипівської школи стає Коровін Григорій Григорович. З кожним роком кількість дітей шкільного віку в селі зростає. Виникає потреба у будівництві нового приміщення школи.

В 1959 році правління колгоспу імені Ватутіна на чолі з Снісаренком Костянтином Микитовичем затвердили рішення про будівництво нової школи.

Весна. Її не помічав ніхто: ні старшокласники, ні вчителі. Ще з осені було узгоджено всі питання по будівництву.

Після закінчення третьої чверті розпочалася клопітка робота.

Нелегка це була робота: не вистачало коштів, будівельних матеріалів. Майже вся робота виконувалась вручну.

З самого ранку до пізнього вечора вчителі та учні готували нову школу до відкриття.

І ось та хвилююча мить, якої так довго чекали.

Першого вересня 1960 року директор школи та представники райради урочисто перерізали червону стрічку і, з великою радістю і хвилюванням, запросили вчителів та дітей до класів.

Нове приміщення завирувало життям, наповнилося дитячим гомоном.

Бабіч Юрій Антонович.

Наказом по райвно від 29 серпня 1964 року він стає наступним директором школи.