Над   світом зоря Сухомлинського сяє,

Людиною справжньою буть закликає,

Знанням напуває і душі лікує,

Серцями правдиво і мудро керує.

Стелла Дубініна

Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського увійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні та літературні праці й учительський досвід значно вплинули на практичну діяльність навчальних закладів, збагатили педагогіку України новими положеннями і думками.

У Йосипівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад» було проведено Місячник пам’яті Василя Олександровича Сухомлинського, присвячений 95-річному  ювілею  від дня народження. Таким чином відбулося ряд заходів, які мали на меті ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Василя Олександровича Сухомлинського, формувати у дітей почуття доброти до навколишнього світу, розуміння того, що людина - не просто частина природи, а найвище її створіння, виховувати інтерес до  творчості великого Педагога, формувати комунікативно-мовленнєве вміння учнів, розвивати мислення та усне мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, формувати моральні переконання, творчі здібності учнів, виховувати прагнення вдосконалювати своє мовлення, почуття прекрасного, любов і повагу до людини, моральні якості громадянина,  активну життєву позицію, показати учням, що Василь Сухомлинський – людина, по-справжньому закохана у свою професію, педагог за покликанням, у грізні часи Великої Вітчизняної війни став захисником Батьківщини; виховувати повагу до постаті Добротворця; сприяти прагненню школярів удосконалювати себе, щоб стати справжніми громадянами України.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Умій відчувати поруч із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини, Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Не будь байдужим. Байдужість — це душевна сліпота. Є в етиці поняття — хамство. Це одна з рис морального невігластва. Хам не розуміє і не відчуває душевного стану людини: він може сипати сіль на сердечні рани, гучно ступати брудними чобітьми там, де потрібно затамувати подих; ломитися в двері, коли треба тихенько й непомітно відійти від дверей; сміятися, коли всім сумно. Умій виховати себе так, щоб ти не тільки сам не був дрімучим невігласом, а й ненавидів невігластво, хамство».

Учні НВК мали змогу вкотре переконатися, що творчість Василя Олександровича Сухомлинського поцінована і надає можливість у повній мірі доторкнутися душею й серцем до прекрасних високохудожніх творів педагога-новатора. Вона з кожним роком привертає все більше пильної уваги світової наукової та педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за кордоном. Розроблена ним педагогічна система збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, зробила свій внесок як у теорію, так і в практику виховання.

Безперечно, вчителя і учнів повинна об'єднувати духовна спільність, при якій забувається, що педагог – керівник і наставник. Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з ним можна порівняти з блуканням у темряві. Справжнє виховання – це злиття віри дитини в саму себе, поваги до самої себе і непримиренності педагога до всього поганого, що може оселитися в дитячій душі. Пам’ятаймо слова Василя Олександровича: «Утвердити в кожній людині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого – елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа».